Опалення взимку: чи вистоїть Україна в енергетичній війні

Глибинним сенсом усіх сучасних російсько-українських конфліктів була вже програна кампанія Кремля по встановленню монополії на нафтогазовому ринку Європи, з урахуванням надважливого транзитного становища України(газові війни тощо). Зараз росіяни пробують здійснити чергову потужну інформаційну кампанію, що нібито Україна наступною зимою замерзне, що без тепла будуть цілі міста Європи, а країна-агресор РФ допоможе цьому руйнуванням енергетичної інфраструктури.

Енергетична безпека України: як її досягти у 2022 році

Сенси нафтогазової галузі, власне споживання та російський фактор

Газ вважається одним з головних енергоносіїв для вдалого проходження опалювального сезону. Існує міф, що від Росії багато залежить у справі постачання газу в Україну та у більшість країн Європи, але це не так. Взагалі, використання газу як енергоносія починалось з України 100 років тому, а російську нафтогазову галузь створили українські фахівці.

"Україна першою з республік СРСР почала видобування газу. В Дашавє Львівської області почали видобувати газ ще у 20-х роках 20 сторіччя. – каже академік Української нафтогазової академії Роман Яремійчук. – Працювали газопроводи Дашава-Київ, Дашава-Москва, Дашава-Мінськ-Леніград. Згодом були відкриті нові родовища потужністю не менш 30 млрд кубів газу, зокрема Шебелинка на Харківщині. Таким чином у 1973 році Україна видобувала 68 млрд кубів газу на рік, к 90-м рокам цей показник впав до 20-21 млрд кубів газу на рік. Потім були державні програми по проектам, які передбачали відновлення власного видобутку газу в Україні до 34 млрд кубів на рік, але вони не були реалізовані, тому що не фінансувались".

Взагалі, сучасну російську нафтогазову галузь, завдяки якій Кремль намагається шантажувати Європу, побудували українці, фахівці Івано-Франківського інституту нафти та газу.

"Свого часу з Івано-Франківську щотиждня вилітало 18-20 літаків у Сибір, у кожному 100-120 наших фахівців. – розповідає Роман Яремчук. – Багато випускників з Івано-Франківська й досі працюють у Сибіру. Мене запрошували на ювілей російського журналу "Нафтове господарство", у якому раніше публікувалися мої статті. Спілкувалися з вченими щодо реального стану родовищ у Сибіру, вони набагато менш потужні, ніж про це розповідають. Вчені визнавали, що проекти "Північний потік" та "Південний потік" — це блеф, у Росії немає стільки газу, щоб вони працювали на проектну потужність".

В Україні навпаки триває стабільний видобуток власного газу. Попри війну, продовжуються роботи з розробки та запуску нових свердловин. Станом на початок 2022 року ситуація виглядала так: 14 млрд кубів на рік видобувало "Укргазвидобування", 6 млрд – приватні компанії. 10 млрд кубів газу Україна щороку імпортує з країн Європи. За підрахунками Уряду, Україні для успішного опалювального сезону потрібно 19 млрд газу – тобто, теоретично, ці потреби можливо покрити за рахунок власного видобутку. До речі, за зробленими ще у 2014 році українськими фахівцями нафтогазової галузі підрахунками, тільки завдяки розконсервації наявних на балансі НАК "Нафтогаз" свердловин, Україна має можливості нарощувати видобуток власного газу на 5 млрд кубів щорічно. Але РФ, та агенти впливу РФ багато років блокували розвиток української енергетики.

Так, залишається ще дефіцит у 10 млрд кубів, який Україна імпортувала з Європи. Але ж це з розрахунку й на потреби промисловості. Але, через вторгнення РФ в Україну фактично припинили роботу такі великі споживачі газу як "Азовсталь" та "ММК Ілліча". За даними 2014 року, після модернізації тільки "ММК Ілліча" споживав 800 млн кубів газу.  

У сезоні 2022-2023 Уряду складніше розрахувати потреби на опалювальний сезон, тому що завдяки вдалому контрнаступу ЗСУ с кожним днем ситуація на фронті змінюється. Тому важко зараз підрахувати, скільки саме населених пунктів будуть звільнені від окупації та будуть потребувати ресурсів для проходження опалювального сезону. Поки що, Уряд не збирається опалювати частину Донецькій та Луганських областей та через це оголосив евакуацію з найбільш постраждалих від російської навали регіонів. Це пояснюють тим, що росіяни перекрили гілки газопроводів, якими постачався газ для потреб населення у Донбас. Але зараз цілком ймовірна повна деокупація Донецької та Луганської областей у кордонах 1991 року, тому владі треба мати сценарії, як у такому випадку забезпечити базові потреби населення. Тим більше, людей через війну там залишилося набагато менш, ніж мешкало станом на весну 2014 року. Тут допомогти може те, що при звільнені Донецьку Україна повертає собі шахту ім. Засядка, на якій до війни щорічно видобувалося 0,2 млрд кубів шахтного газу метану. Також, попри те, що окупанти зруйнували багато шахт та інфраструктури, якась частини видобувної та збагачувальної інфраструктури залишилась і це допоможе Україні вирішити питання з газом та вугіллям. Затрати на відновлення та модернізацію — це з іншого боку мультиплікатор для економіки – оскільки це нові робочі місця та зріст споживання, що підживіть багато суміжних галузей.

Щодо Криму, то там, за скромними підрахунками, вже розвідано на родовищах 230 млн тон нафти та 1165 млрд кубометрів газу, що може задовольнити не тільки потреби Криму після повернення в Україну а й позитивно вплинути на економіку України в цілому. 

Отже, фактор РФ та успішні дії ЗСУ залишаються дуже важливими при оцінюванні перспектив нового опалювального сезону.

"Зараз є проблеми пасивного характеру: як нам буде вистачати енергоносіїв – газу та вугля для виробництва електроенергії. – каже "Коментарі" економічний та політичний експерт Борис Кушнирук. – Якщо РФ перекроє транзит газу, нам потрібно буде розгортати систему резервного постачання, зменшувати споживання".

Під це влітку Україна досягла попередніх домовленостей з США про так званий "газовий ленд-ліз", за допомогою якого країна отримає американський скраплений газ.

"В цілому, наша інфраструктура до зими готова. – продовжує Борис Кушнирук. – Проблема у можливим її пошкоджені російськими ракетними ударами. Думаю, будуть ще якісь удари. Через це ті чи інші території на деякий час можуть залишатися без електроенергії. Але як це буде — ніхто зараз спрогнозувати не може".

Окрім вугля, нафти та газу для вдалого проходження опалювального сезону Україні потрібна стабільна робота атомної енергетики, українські АЕС виробляють до 60% всієї електроенергії України. Є питання навколо вдалого функціонування Запорізької АЕС, яка, як і уся українська атомна енергетика, зараз є партнером американської Westinghouse Electric Company. Тому вторгнення російських окупантів виглядає як і вторгнення у технологічну співпрацю між Україною та США.

"Я не думаю, що буде якась спеціальна реакція з боку США через те, що росіяни вторглись до АЕС, яка є партнером американської Westinghouse Electric Company. – каже Борис Кушнирук. – Усіма питаннями щодо атомної енергетики у світі займається МАГАТЕ, АЕС працюють за типовими протоколами міжнародного зразка. Тим більше, на Запорізької АЕС є багато технологічних рішень, які не дозволяють окупантам завдати дуже великої шкоди Україні".

Фінансування опалювального сезону

На жаль, через російське вторгнення багато українців зазнали серйозних втрат, є чимало людей, у яких зараз немає грошей на сплату комунальних послуг. У місцевості, де тривають бойові дії, за комуналку сплачували лише 10% місцевих жителів, в інших областях України – близько 50%. Це серйозне випробування для української енергетики. Частково це питання вирішується коштами, що у вигляді позик та фінансової допомоги надсилають Україні західні партнери.

Але в Україні є й внутрішні джерела, де можна знайти кошти на підтримку стабільної роботи внутрішньої енергетики. Наприклад, НАБУ нещодавно здійснило по справі "Укрнафти" обшуки у бізнесмена Ігора Коломойського, після чого його викликали на допит.  Також в інтересах Коломойського працюють непрозорі схеми з перепродажу газу держпідприємству "Центренерго", яке є важливим для України виробником електроенергії та теплової енергії. Окрім того, є вугільна корупційна справа по "Центренерго" за участю бізнесмена Віталія Кропачова.

Очевидно, що допоможе краще впоратися Україні з опалювальним сезоном націоналізація облгазів відомого скандального бізнесмена Дмитра Фірташа, який може виявитися причетним до нанесення державі шкоди на 1,488 млрд гривень.

Також у ЗМІ перед початком опалювального сезону дискутується наявність багаторічних та багатомільярдних корупційних схем у ДП НАЕК "Енергоатом" за участю члена санкційних списків багатьох західних країн бізнесмена Юхима Важєєвського.

У разі фіналізації цих справ та відшкодування на користь України нанесеної шкоди, держава отримає значні кошти для фінансування вдалого проходження опалювального сезону.

Енергонезалежність, зима та новітні технології

Під час нового етапу російсько-української війни росіяни суттєво пошкодили українські нафтопереробні заводи, тому Україна зараз відчутно залежить від імпорту пального з Євросоюзу. Зимний сезон – це не тільки опалювання, це наявність палива у військ та комунальної техніки, наявність палива для потреб населення та економіки. Вже зараз в України є перспективи суттєво підсилити власну енергонезалежність та звільніти гроші, що витрачаються на імпорт пального для підтримки економіки в цілому та перспективного розвитку.

"Не тільки для підготовки до зимнього опалювального сезону, а й для досягнення енергонезалежності України в цілому, треба розвивати альтернативну енергетику, переходити на альтернативні типи пального. – каже економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ. – Україна має великі перспективи стати одним з найбільших у світі виробників біопалива, в нас для цього є колосальні можливості. Для цього потрібні податкові стимули. Зараз експортерам сировини повертають ПДВ. Коли переробка сировини всередині країни дає дохід у розмірі 10-15%, що менше від експортних доходів – змусити підприємців займатися переробкою сировини та розвитком таких технологій – складно. А у цей же час у Китаї на кукурудзі, яку вони закупають в Україні працюють великі високодохідні заводи з виробництва біопалива. У цей же час великий позитивний вплив на економіку Бразилії мають переробні заводи, які виробляють біопаливо з цукрової тростини".

На думку Олексія Куща, Україна може стати "сільскогосподарським Катаром", з огляду на наш потенціал з виробництва біопалива. "Це є в тренді "зеленого переходу". – продовжує Олексій Кущ. — Це, на відміну від шахт, заохочує інвестиції в країну. На цьому тренді ми маємо можливість стати одним зі світових лідерів в залучення інвестицій в економіку. Заважає цьому паливне лобі. Вони заробляють на ринку, перепродають імпортне паливо. Під їх тиском вводять акцизи на пальне, що робить біопаливо не дуже вигідним. Нещодавно ухвалили нові акцизи на біопаливо та воно стало програвати на ринку класичному пальному. В інтересах енергонезалежності ми маємо можливість замінити на ринку 30% класичного пального на біопаливо. Це одразу б спростило імпортну логістику та зменшило відтік капіталу з країни".

"Щоб стимулювати переробку, потрібні експортне мито на сировину. – додає Олексій Кущ. — Сучасне блокування портів є негативним фактором. З іншого боку, ситуацію можна використати, щоб розвивати переробку всередині країни. Але паливне лобі цього не дає. При цьому ми вже маємо позитивний приклад на цьому напрямку – мито на експорт насіння соняшника призвело до появи в Україні 50 олійноекстракційних заводів, що дозволило Україні стати одним з найбільших експортерів олії. В цілому, для впровадження ще одного ступеня обробки потрібно 5 років. Але якщо Україна вже зараз почне якісно займатися розвитком галузі альтернативних типів палива, то перші серйозні результати можна буде побачити вже через рік".

Останні роки в Україні дискутується питання заміни імпортного газу на вітчизняний біогаз, навіть є проекти, згідно яких Україна може виробляти багато цього енергоносія та експортувати в інші країни.

Для виробництва біогазу у серйозних масштабах потрібно розвивати цілі галузі – тваринництво, переробку. Якщо Україна зможе виробляти у підсумку 2-3 млрд кубів біогазу – це вже буде колосальне досягнення, таким біогазом можна було б цілком замістити імпортний газ.

Інший альтернативний напрямок розвитку енерго незалежності — вітроенергетика. Тут також поки що грає фактор російської окупації. Сьогодні більшість вітрових електростанцій в Україні розташовані на узбережжях Чорного та Азовського морів, на території Кримських та Карпатських гір, у Одеській, Херсонській та Миколаївській областях. За розрахунками вчених з Інституту відновлюваної енергетики НАН України, ці регіони найбільше підходять для використання енергії вітру. 

За підсумками 2020 року частка електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії(зелена енергетика) в Україні складала 7,39%. Станом на початок 2022 року в Україні загальна потужність об’єктів зеленої енергетики складала 9656 мВт. З них важливу роль відігравали об’єкти сонячної енергетики – станом на 1 січня 2021 року ії загальна потужність складала 6873 МВт. Більш того – у приватних домоволодіннях України встановлено сонячних електростанції загальною потужністю 1,2 ГВт. Це також зменшує навантаження на державну енергетичну систему.

На жаль, під час російського вторгнення багато об’єктів "зеленої енергетики" зазнали шкоди, але їх відновлення у тому числі буде сприяти швидкому зростанню енергонезалежності України. Тобто зі звільненням окупованих території Україна буде отримувати й активи, які після ремонту та модернізації будуть генерувати електроенергію та доходи для економіки. А також, іміджеві плюси на міжнародному рівні, оскільки у світі зараз зростає тренд на зелену енергетику.