Зелений тариф: як парламент забезпечив мільярди для олігархів і політиків до 2030 року

У квітні 2019 року Верховна Рада України ухвалила рішення, яке назавжди закарбувалося в історії української енергетики як один із найсуперечливіших компромісів між екологічними амбіціями та інтересами великого бізнесу. Парламент зберіг завищений розмір "зеленого" тарифу для об'єктів альтернативної енергетики, введених в експлуатацію того року. Це означало, що держава зобов'язалася викуповувати електроенергію від сонячних і вітрових станцій за ставкою, яка вдесятеро перевищує плату за енергію з атомних електростанцій, – і це гарантовано до 2030 року.

Зелений тариф: як парламент забезпечив мільярди для олігархів і політиків до 2030 року

За даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), у перші три місяці 2019-го було введено більше нових потужностей відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), ніж за весь попередній рік. Загальний обсяг "зеленої" генерації зріс на 300 МВт лише за цей період, що склало понад 20% від накопиченої потужності ВДЕ на кінець 2018-го.

Цей крок не лише стимулював інвестиції в сонячні панелі та вітряки, але й викликав хвилю критики від експертів і громадських організацій. Журналісти програми "Наші гроші з Денисом Бігусом" у своєму розслідуванні "Королі сонця та вітру" виявили, що серед ключових бенефіціарів – не дрібні фермери чи еко-активісти, а потужні холдинги олігархів і бізнес-структури, пов'язані з топ-політиками.

"Електроенергію, вироблену об'єктами, запущеними в 2019-му, держава зобов'язалася викуповувати за високим 'зеленим' тарифом до 2030 року. Цей тариф в 10 разів перевищує плату за електроенергію, вироблену атомними електростанціями", – зазначають автори сюжету, посилаючись на дані НКРЕКП. Витрати на це лягли на плечі споживачів через державне підприємство "Енергоринок", яке фінансує виплати з тарифів на електроенергію. За оцінками аналітиків, у 2019-му обсяг таких платежів сягнув 26 млрд грн, а вже у 2020-му подвоївся до 52 млрд грн.

Механізм "зеленого" тарифу: привабливість для інвесторів і тягар для бюджету

"Зелений" тариф – це спеціальна фіксована ставка за викуп електроенергії з альтернативних джерел, запроваджена в Україні з 2009 року для стимулювання переходу до відновлюваної енергетики. Згідно із Законом "Про альтернативні джерела енергії", тариф прив'язаний до євро і щорічно коригується, але для об'єктів 2019 року парламент відмовився від планових скорочень. Основна перевага "зеленої електроенергії" — підвищений тариф на купівлю державним підприємством "Гарантований покупець", який потім перепродує її на енергоринку.

Здавалося б, у чому вигода виробника "зеленої електроенергії", адже він може не продавати свій товар державі за фіксованим тарифом, а самостійно вийти на ринок. Але навіть після зниження "зеленого тарифу" за 1 кВт/год держава зобов'язана платити 0,16 євро, що за курсу євровалюти в 48,8 грн. дає близько 7,8 грн. за кіловат, тобто майже вдвічі більше за те, що платить населення за денним тарифом (4,32 грн кВт/год) і вчетверо вище за нічний тариф.

Але водночас, якщо подивитися на ціни за електроенергію, скажімо, на українській енергетичній біржі у 2-й половині жовтня, то ми побачимо таку картину:

- 17 жовтня ціна 1 МВт/год становила 8572 гривні (8,57 грн. за 1 Квт/год), після чого почалося її падіння;

- котирування 27 жовтня склали вже 5393 гривні (5,39 грн. за кВт/год).

Іншими словами, ДП "Гарантований покупець", а точніше держава, що стоїть за ним, виявляється в збитку, втрачаючи на кожному кіловаті, купленому у виробників 2,4 гривні, тоді як останні, навпаки, заробляють. І це, до речі, ще не найгірший варіант, адже, наприклад, на 1 жовтня МВт коштував 1734 гривні (1,73 грн./кВт).

Як результат подібного бізнесу – ДП "Гарантований покупець" постійно винен виробникам "зеленої електроенергії". Наприклад, 2 роки тому, у жовтні 2023-го, ДП заборгував майже 30 млрд грн. Щоправда, зараз справи у ДП кращі – борг знизився до 16,36 млрд грн., в основному за рахунок 40 млрд грн, які підприємство заплатило виробникам 2025-го. Щоправда, звідки на це взялися кошти у ДП, яке за даними сервісу OpenDataBot у 2020-му та 2024-му роках мало один і той же прибуток у 66,9 млрд грн. – незрозуміло.

Не виключено, що в цьому допомогла держава, наприклад, ідея щодо спрямування коштів від експорту української електроенергії на виплати кредиторам ДП заявлялася ще 2023 року. Втім, якою буде ситуація з підприємством надалі, незрозуміло, адже офіційно воно перебуває у стані ліквідації.

Олігархи та політики: хто саме "королі сонця та вітру"

Під час перебування президентом Віктора Януковича ця сфера активно освоювалася наближеними до нього, зокрема, головою його Адміністрації президента Андрієм Клюєвим та його братом Сергієм. Побудувавши за допомогою державних кредитів та пільг сонячні електростанції в Криму, брати стали помітними гравцями на даному ринку, хоч і не головними, а після втечі з України у 2015 році ці потужності були продані китайській компанії "CNBM International".

За даними НКРЕКП, у 2018-му виплати за "зелений" тариф склали 18 млрд грн, з яких 2,9 млрд грн пішли на проекти холдингу ДТЕК Ріната Ахметова, а 3 млрд грн – на 10 СЕС китайської CNBM. У 2019-му, з урахуванням нових потужностей, обсяг зріс, а тиск на тарифи для населення – теж. Аналітики з проекту "Чесно" підкреслюють, що збереження високих ставок призвело до зростання частки ВДЕ в енергобалансі до 8% у 2019-му, але водночас збільшило борги "Енергоринку" на 10 млрд грн через брак фінансування.

Екс-міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, чиї родинні бізнеси опинилися серед бенефіціарів, публічно підтримував ідею зниження тарифу до "пан'європейського рівня", але без конкретних термінів. Голова Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу Олександр Домбровський пояснював відмови від скорочень просто: "Правила гри в державі не можна змінювати з сьогодні на завтра". Ця позиція, за оцінками експертів, забезпечила інвесторам стабільний дохід у 15–17% річних у євро, тоді як середня ставка по депозитах в Україні не перевищувала 10%.

Розслідування "Наші гроші з Денисом Бігусом" розкрило, що бум ВДЕ у 2019-му став полем для активності не лише іноземних інвесторів, а й українських еліт. Холдинг ДТЕК Ріната Ахметова, найбільший гравець на ринку, планував п'ятикратне збільшення потужностей – з 210 МВт наприкінці 2018-го до 1000 МВт до кінця 2019-го. У січні ввели в експлуатацію Нікопольську СЕС потужністю 200 МВт, а в березні – перший етап Приморської ВЕС на 100 МВт. Ці проекти гарантували Ахметову статус абсолютного рекордсмена за обсягом державних виплат: лише за Ботіївську ВЕС (200 МВт) у 2018-му надійшло 2,9 млрд грн.

Група ICU, близька до тодішнього президента Петра Порошенка (співвласник – фінансовий радник глави держави Макар Пасенюк), запустила першу СЕС "Подільська енергія" на 64 МВт поблизу Кам'янця-Подільського навесні 2019-го. Паралельно будувалися ще дві: "Solar Capital" у Херсоні (35 МВт) та проект у Миколаївській області (127 МВт). Загальна потужність ICU у ВДЕ перевищила 200 МВт, що обіцяло щорічний дохід у сотні мільйонів євро до 2030-го.

Серед інших бенефіціарів – бізнес дружини Арсена Авакова Інни Авакової та нардепа Ігоря Котвицького. Їхня спільна фірма "Підстепне Сонце" зводила СЕС у селі Підстепне Херсонської області потужністю 25 МВт. Син міністра Олександр Аваков через ТОВ "Інвестор" контролював кілька компаній, які вказували на плани розширення в альтернативній енергетиці. "Місткість цієї станції – 25 МВт (не 250, як анонсували раніше)", – уточнював Котвицький у коментарі журналістам.

Група ETG ("Energy Trade Group"), за даними розслідувачів, пов'язана з екснардепом Миколою Мартиненком. Формальний власник – резидент Олексій Бондаренко, але джерела вказують на Миколу Журило як ключову фігуру. ETG отримала близько 100 га землі у Жовтих Водах Дніпропетровської області для сонячних станцій. Сам Мартиненко, коментуючи причетність, обмежився лаконічним: "Я відмовляюся давати вам будь-яку інформацію".

Екснардеп Максим Єфимов також розширював "зелені" активи: його вітропарки ("Вітряний парк Очаківський", "Вітряний парк Причорноморський", "Вітряний парк Благодатний") у 2018-му отримали 840 млн грн від "Енергоринку", а навесні 2019-го права на "зелений" тариф здобула Олівійська ВЕС. Асоціація відновлюваної енергетики, де Єфимов мав вплив, улітку 2018-го пропонувала ще одне скорочення тарифів, але пропозицію відхилили, як зазначив бізнесмен Ігор Тинний: "Наша асоціація пропонувала зробити ще одне скорочення тарифів минулого літа – ця пропозиція не була прийнята".

Для наочності наведемо таблицю ключових бенефіціарів з обсягами потужностей і прогнозованими доходами (на основі даних НКРЕКП та розслідувань):

*Прогноз на основі ставки 0,183 €/кВт·год, середньорічного виробітку 1500 год/. Джерела: НКРЕКП, Bihus.info.

Родинні зв'язки нардепів: "зелений" тариф як сімейний бізнес

Проект "Чесно" виявив ще глибший конфлікт інтересів: серед отримувачів "зеленого" тарифу – родичі кількох діючих та бувших народних депутатів, чиї декларації не завжди відображають повну картину. Юрій Чижмарь через родинні фірми контролював СЕС у Чернігівській області потужністю 10 МВт, що приносило щорічно близько 1,5 млн євро. Богдан Дубневич, відомий своєю "газовою" імперією, мав частку в гідроенергетичних проектах на 20 МВт через родичів, з доходом 2–3 млн грн на рік.

Василь Петьовка, брат скандального ексглави АП Віктора Балоги, пов'язаний з ВЕС у Закарпатті на 15 МВт, а Олександр Лівік – з сонячними проектами в Івано-Франківській області на 8 МВт. Автори "Чесно" зазначають, що ці родинні бізнеси отримують преференції без скорочень тарифів, попри обговорення в комітетах ВР. "Серед фірм, які отримують 'зелений' тариф, автори проекту 'Чесно' виявили членів родини (з декларації і поза нею) бувших нардепів Юрія Чижмаря, Богдана Дубневича, а також Василя Петьовку та Олександра Лівіка", – пишуть аналітики.

Додатково, Юлія Льовочкіна через мережу з 60 компаній контролювала 6 малих ГЕС на 29,82 МВт та "Гідроенергоінвест" з 12 станціями на 15,85 МВт, що забезпечувало стабільний потік коштів. Степан Івахів володів трьома сонячними компаніями з загальною потужністю 40 МВт і статками в 116 млн доларів, а Анатолій Матвієнко тримав 12,5% у "Вінсолар" (3,19 МВт у Вінницькій області). Ці приклади ілюструють, як "зелений" тариф перетворився на інструмент збагачення еліт, а не масового розвитку ВДЕ.

Треба сказати, що вторгнення росіян у 2022 році радикально перекроїло ринок. Так, у 2020 році "Коментарі" вказували ТОП-5 гравців ринку відновлюваної енергетики, до якої входили:

- ДТЕК найбагатшого українця Ріната Ахметова;

- Фонд VR Capital американського бізнесмена Річарда Дейтса;

- компанія "Вайндкрафт Україна" шведських бізнесменів Карла Стурена та Йохана Бодена;

- китайська компанія CNBM, основний актив якої ті самі сонячні електростанції братів Клюєвих в окупованому Криму;

– "Заммара Холдінгс ЛТД" Віктора Козаченка.

За даними Forbes-Україна до 2023 року ситуація на ринку помітно змінилася. Перше місце зміг отримати VR Capital, китайська CNBM замкнула Топ-5, а решта компаній або й зовсім залишила "золоту" п'ятірку або змінила власників.

Останнє, мабуть, найбільш прикро для "Вайндкрафт Україна" Карла Стурена та Йохана Бодена, чиї шість вітропарків опинилися під контролем окупантів після захоплення ними Скадовська на Херсонщині.

У той же час, скільки саме заробляють на зеленому тарифі учасники ринку альтернативної енергетики – складне питання.

1) VR Capital Річарда Дейтса – став №1

Американський фонд VR Capital протягом понад 20 років працює у світі у сфері фінансових послуг, проте в Україні всерйоз зайнявся альтернативною енергетикою, після вторгнення РФ, ставши лідером на ринку. В останньому йому мимоволі, але ефективно "допомогли" російські окупанти та ЗСУ.

Так, маючи значно менші потужності з виробництва "зеленої" електроенергії, фонд, що працює в Україні під брендом Elementum Energy, зміг обігнати конкурента завдяки своїм 631 МВт/год виробничих потужностей, які залишилися на підконтрольній Україні території. Це дозволило лідеру ринку заробити за 2023 рік 4,1 млрд грн. завдяки 25 сонячним електростанціям переважно у Миколаївській та Кіровоградській областях. Адже в тому ж 2023 році компанія хотіла відмовитися від "зеленого тарифу".

Про які доходи для Elementum Energy у 2024 році йдеться сказати складно, оскільки з ім'ям власника компанії Річарда Дейтса в Україні пов'язані понад 30 комерційних структур. Найприбутковіша з них – ТОВ "Елементум енерджі трейд" (вид діяльності – торгівля електроенергією, статутний фонд – 100 000 гривень). Створена в 2023 році компанія замкнула на собі основні фінансові потоки СЕС, що належать Elementum Energy і виручила минулого року за даними аналітичного сервісу YouControl 1,1 млрд грн., з яких всього 5 млн. грн. заявлено як чистий дохід.

Такий низький заявлений чистий прибуток виглядає дивним на тлі озвучених Elementum Energy планів з інвестицій у 300 млн євро (14,5 млрд грн) у створення вітропарку потужністю близько 200 МВт/год на заході України. Ймовірно, прибутковість "зеленого тарифу" та перспектива "зеленої електроенергії для американського інвестфонду все-таки набагато вища за 0,5% рентабельності для ТОВ "Елементум енерджі трейд" (5 млн грн. чистого прибутку з доходу в 1,1 млрд. грн.)

2) Доходи Ріната Ахметова зросли на 30%

Рінат Ахметов та компанія "ДТЕК ВІЕ" (відновлювані джерела енергії – ред.) за формальними ознаками залишається найбільшим виробником "зеленої електроенергії" з потужностями 1067 МВт/год. Проте майже половина цих потужностей – 498 МВт/год, опинилися на окупованій території, внаслідок чого за виробничими потужностями бізнесмен поступився першим місцем VR Capital Річарда Дейтса.

Скільки у фінансовому плані дає "зелена енергетика" Рінату Ахметову сказати складно, адже схема бізнесу ДТЕК також досить заплутана і включає безліч підрозділів, що працюють за різними напрямками. Так, за підрахунками Forbes-Україна, це 3,7 млрд грн. за підсумками 2023 року.

Точну цифру визначити неможливо, оскільки, як і у випадку з Elementum Energy, продаж електроенергії зосереджений у ТОВ "Д. Трейдинг" (вид діяльності – торгівля електроенергією, статутний фонд – 8 млн. 577 тис. грн.). І треба сказати, що в 2024 році зростання доходу компанії склало 30% — зі 165 до 215 млрд грн. Втім, такий стрибок явно пояснюється скоріше зростанням тарифу на електроенергію для населення із 2,62 грн. за кВт/год до 4,32 грн. з травня 2024 року.

Проте чималий внесок у ці доходи вносить і "зелений тариф", але головне, як і Elementum Energy, "ДТЕК ВІЕ" не цурається виробничих потужностей, а активно їх нарощує. Так, на добудову 2-ї черги Тилігульської вітрової електростанції у Миколаївській області спрямовано 370 млн. євро. Добудова ВЕС до кінця 2026 року збільшить її потужності майже вчетверо — зі 114 до 500 МВт, що знову виведе "ДТЕК ВІЕ" на "чисте" перше місце на ринку. Окрім того, цей проект реалізується на кредитні кошти під гарантії Експортно-інвестиційного фонду Данії.

3) Норвезький "Scatec" — виручка більше 1 мільярда: найвигідніше монтувати сонячні панелі

"Бронза" на ринку "зеленої електроенергетики" належить норвезькій компанії "Scatec", яка має 336 МВт/год у 5 сонячних електростанціях. До того ж, всі потужності залишилися на підконтрольній Україні території.

Так, за підрахунками Forbes-Україна, дохід компанії — приблизно 1,5 млрд грн. 2023-го року, минулого ж 2024-го року ситуація змінилася.

Сукупний виторг 5 компаній, пов'язаних із "Scatec", становив близько 1,15 млрд грн., втім, швидше за все дані неповні. Так, найбільше минулого року запрацювало ТОВ "Грінтеко СЕС" (вид діяльності – торгівля електроенергією, статутний фонд – 16,1 млн грн), але при виручці 376 млн грн. Компанія зазнала збитків у 40 млн грн. Натомість ТОВ "Скатек Солар Солюшнз Юкрейн" (вид діяльності – інжиніринг, статутний фонд – 19 млн 163 тис. грн), яке встановлює сонячні панелі на станції групи компаній, виявилося надрентабельним: із 214 млн грн. виторгу 58 млн грн. виявилися чистим прибутком.

Цікаво, що директором ТОВ "Скатек Солар Солюшнз Юкрейн" є Аліна Свідерська – дружина першого міністра оборони України в каденції Володимира Зеленського, Павла Загороднюка.

4) З ТРЦ у "зелену енергетику" — SunCapital

56 невеликих сонячних станцій сукупною потужністю 344 МВт, з яких 269 МВт на територіях підконтрольних Україні – такі активи компанії SunCapital, що належить екс-власникам ТРЦ "Караван" Андрію Гордієнку та Сергію Хрипкову. У 2022 році компанія втратила частину своїх об'єктів, що залишилися на окупованій частині Херсонщини, але частину з них вдалося відбити восени того ж року в контрнаступі.

Більшість енергетичних активів групи записана на цілий розсип (понад 40) фірм із реєстрацією бенефіціарів на Кіпрі. Наприклад, "Замарра холдинг лімітед", "Онандага лімітед", власником яких є Андрій Гордієнко, що проживає на Кіпрі, або різні закриті інвестиційні фонди. Але директор у всіх компаній один – киянка Катерина Кошель.

Мабуть, найбільш прибутковою у цій групі компаній є ТОВ "Енерджі вуд" (вид діяльності – виробництво електроенергії, статутний фонд – 7 млн ​​грн) з виручкою за 2024 рік майже 269 млн грн. і це після провалу 2022-го з доходом 18,1 млн грн. Інші компанії групи – ТОВ "Погребище солар парк" та "Сан сіті плюс" у 2024-му вручили 76,4 та 89,2 млн грн. відповідно.

5) Китайська CNBM – не лише СЕС Клюєвих

Китайська компанія CNBM стала відома як покупець сонячних електростанцій братів Клюєвих в окупованому Криму. Але, крім цього, їй належать 10 сонячних електростанцій на Одещині та Миколаївщині потужністю 267 МВт, в які було інвестовано близько 1 млрд дол. Сукупний дохід усіх СЕС, що належать CNBM, становив близько 3,45 млрд грн.

Найбільш прибутковою для китайської компанії виявилося ТОВ "Схід Солар" (вид діяльності – виробництво електроенергії, статутний фонд – 300 тис. грн.) з виручкою в 633,8 млн. грн., що майже на 46 млн. грн. більше, ніж роком раніше.

Втім, ринок "зеленої енергетики" сповнений і дрібнішими гравцями, деякі з яких стали причинами політичних скандалів та відставок в Офісі президента України. Так, у серпні 2023 року скандал вибухнув навколо сонячних електростанцій, співвласником яких був брат тодішнього заступника голови ВП України Ростислава Шурми – Олег. Тоді ЗМІ згадували цілий розсип компаній, які з липня 2022-го до липня 2023-го сукупно отримали понад 320 млн грн оплати за електроенергію за "зеленим тарифом" від держпідприємства "Гарантований покупець". Пікантності цьому факту додавало те, що ці електростанції були окуповані, тобто гроші платилися за електроенергію, вироблену на окупованій території. Щоправда, свою посаду заступника голови Офісу президента Ростислав Шурма втратив лише через рік, у вересні 2024-го, а влітку 2025-го в Німеччині обшукали житло екс-чиновника, який залишив Україну роком раніше.

Судячи з даних YouControl, Олег Шурма позбувся своєї частки у згадуваних раніше СЕС, і ера їхнього благополуччя пройшла. Так, ПП "Нацпроп" (вид діяльності – виробництво електроенергії, статутний фонд – 100 гривень) на 100% належить кіпрській "Кі енерджі холдинг лімітед" якогось Андрія Васильєва, а її прибуток зі 107 млн ​​грн. 2022-го року "просів" до 966 тисяч гривень 2024-го.

Економічні наслідки: від екологічного буму до соціального тягаря

З одного боку, збереження тарифу стимулювало інвестиції: у 2019-му обсяг ВДЕ зріс на 500 МВт, а Україна наблизилася до зобов'язань за Паризькою угодою щодо скорочення викидів CO2 на 30% до 2030-го. За даними KPMG, зелені проекти створили 5–7 тис. робочих місць і залучили 1 млрд доларів прямих інвестицій. З іншого – це посилило енергетичну бідність: частка "зеленого" тарифу в рахунках споживачів зросла з 5% у 2018-му до 12% у 2020-му, що еквівалентно додатковим 50–70 грн на місяць для середньої сім'ї.

Експерти, як-от з Solar Family, підкреслюють: "Розмір прибутку залежить від кількості виробленої енергії, тобто від потужності сонячної електростанції. За 'зеленим' тарифом для населення СЕС окупається за 5–6 років, але для великих гравців – швидше". Однак, за оцінками "Будпорталу", рентабельність для олігархічних проектів сягала 300%, що робить тариф "надмірним" для нинішніх технологій, де вартість панелей впала на 80% з 2010-го. У 2025-му, з урахуванням війни та дефіциту енергії, ці виплати продовжують тиснути на бюджет, перевищивши 100 млрд грн кумулятивно з 2019-го.

Наразі, рішення парламенту 2019-го стало каталізатором для "зеленої" революції, але з присмаком корупції. Асоціація відновлюваної енергетики могла б запропонувати баланс, але політика переважила.

Голова Спілки споживачів комунальних послуг України Олег Попенко пояснив порталу "Коментарі", що в умовах України "зелений тариф" виявився непродуманим та погано працюючим. Так, не продумали кількість дозволів, виданих на встановлення об'єктів зеленої енергетики, не розрахували співвідношення виробленої та необхідної "зеленої електроенергії", що призвело до витрати 1 млрд грн. на покупку влітку 2024 року електроенергії, яка була не потрібна.

"Ми не можемо використовувати влітку "зелену електроенергію", якої надміру, а взимку нам її катастрофічно не вистачає. Так, у загальному енергобалансі вона відіграє серйозну роль – близько 11%, але її ціна катастрофічна – жодна країна у світі не платить інвесторам за "зелену електроенергію" таку ціну. Наприклад, в Албанії тариф становить менше 3 гривень (в Україні 0,16 євро або 7,8 грн), у В'єтнамі 2,8 грн. Тобто переплата йде катастрофічна, та ще й не регулюється як слід", — наголошує експерт.

Крім того, як наголошує співрозмовник "Коментарі", гроші на "зелений тариф" прямо чи опосередковано беруться з кишені пересічного споживача. Так, НЕК "Укренерго" підвищила вартість своїх послуг за час війни на 100%, зросла ціна е/е для населення, що Олег Попенко прямо пов'язує із необхідністю оплати "зеленого тарифу".

Тим часом через масовані ракетні удари росіян у багатьох містах та регіонах України з другої половини жовтня вводять погодинні графіки подачі електроенергії. І заповнити цей дефіцит електроенергією, купленої навіть за дорогим "зеленим тарифом", неможливо через невідповідні кліматичні умови.